На превеликий жаль, живих свідків тих буремних днів, визволителів нашого краю майже не залишилося. Про ту страшну війну нам нагадуватимуть занотовані їх спогади, зняті кінофільми, написані книги. А ще – монументи і пам’ятники, біля яких пломеніють живі квіти. Це частинка нашої вдячності всім, хто віддав своє життя в пекельному бою з фашизмом, хто боронив рідну землю від ненависного ворога. Та скільки б літ не минуло, ми не маємо права забути, якою ціною заплачено за наше сьогодення. Пам’ять священна, вона залишається в серці кожного з нас, залишається і спонукає нас до боротьби з теперішнім ворогом – рашистами.
На жаль, через вісімдесят років тепер уже рашистські загарбники топчуть українську землю, вбивають, гвалтують, забирають у полон наших людей, викрадають наших дітей. Ми знову воюємо за свою незалежність, тепер уже від найближчого сусіда і найбільшого ворога – росії. Українці 21 століття на власному досвіді знають ,що таке війна.Тому цей день для нас особливо важливий –це історична подія для всіх лисян.
Вічна пам’ять всім нашим землякам, які загинули в Другій світовій війні.
Після тієї страшної війни,за часів радянської влади, українські військові брали участь в багатьох інших локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 іноземних держав та в інших «гарячих» точках планети.
15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.Ця дата вибрана не випадково.Саме 15 лютого 1989 року завершилась радянська військова інтервенція в Афганістані. 160 тисяч українців пройшли через горнило тієї війни.12 тисяч з них отримали поранення, контузії, були скалічені. 3360 – не повернулися до своїх домівок.
Після здобуття Україною незалежності наші військові фахівці стали учасниками миротворчих місій під егідою ООН, НАТО та інших міжнаро-дних організацій. Від початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників. Вдячні вам за мужність, стійкість та витримку. Ваша вірність заслуговує на глибоку повагу. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок.
