Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що 09 липня 2023 року набирає чинності Закон України від 20 червня 2022 року № 2320-IX «Про управління відходами» (далі - Закон № 2320) на заміну чинному Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи», який скасовує всі пов’язані з ним підзаконні нормативно-правові акти, які регулюють питання поводження з відходами, а саме:
Порядок ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів (постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360);
ГУ ДПС у Черкаській області звертає увагу платників податків, на наказ Мінфіну від 20.02.2023р. № 101 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Мінфіну від 13.03.2023р. № 130), яким оновлено декларацію з податку на прибуток підприємств.
Зокрема, доповнено показники Декларації:
рядок 10 «Особливі відмітки» щодо подання Декларації учасником індустріального парку;
Згідно з п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці (далі – ФОП), які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року. До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать ФОП, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального визначено статтею 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі –Закон № 481).
Головне управління ДПС у Черкаській області повідомляє, що відповідно до ст. 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, контролюючий орган зобов’язаний зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеному платником податків.
Зазначена вимога ПКУ реалізована у Порядку заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженого наказом Мінфіну від 24.07.2015 р. №666 (далі – Порядок).
Згідно з п.п. «б» п. 184.1 ст. 184 ПКУ реєстрація платника податку діє до дати анулювання його реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов’язань із податку у випадках, визначених ПКУ.
Відповідно до п. 189.4 ст. 189 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими ст.ст. 187 та 198 ПКУ.
Однак, слід враховувати, те, що норми п. 189.3-189.5 ст. 189 ПКУ не поширюються на операції з експорту товарів за межі митної території України (п. 189.6 ст. 189 ПКУ).
Відповідно до п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 є об’єктами оподаткування.
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПКУ).
Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями встановлено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, пов’язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі – об’єкти оподаткування) (неосновне місце обліку).
Який алгоритм розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ФО, у власності якої перебуває декілька об’єктів житлової нерухомості різних типів, якщо загальна площа одного з них перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, а сумарна загальна площа всіх об’єктів вказаний розмір не перевищує?
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. м.;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. м.;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
