Ентузіасти-одинаки сьогодні самостійно продовжують багатовікову традицію бджільництва. У цій справі вони подібні до своїх підопічних, працелюбних бджілок. І як правило, їхня праця повертається сторицею.
Сьогодні весь мед, який є в Україні, добувають саме такі ентузіасти як Павло Мукаєв з Лисянки (на знімку). Пасіка стала його другим домом з дитинства. Багато часу він проводив тут з дідусем Павлом Костянтиновичем Бублієм, потім, коли подорослішав, всі секрети утримання бджіл і смачного меду передав хлопцеві пасічник Лисянського ПТУ Віталій Петрович Павлик. І вже 15 років здібний учень розвиває свою справу, має близько 100 бджолосімей.
– Дехто думає, що тільки й турбот у пасічника, що викачати мед, – розповідає про свою копітку роботу Павло.
– Але до цього завершального моменту треба йти цілий рік: створювати нові сім’ї бджіл, проводити племінну роботу, виводити і замінювати матки, відкачувати і переробляти воскову сировину, ремонтувати вулики та інвентар, виготовляти рамки для нових сот, перевозити бджіл на медозбір і запилення сільськогосподарських культур, створювати для них кормові запаси на зиму. Робота бджоляра має багато особливостей. Щоб розводити бджіл, потрібно навчитися поводитися з ними, уміти вираховувати закономірності між кількістю бджіл на пасіці та квітів у полі, між порою року і середньою сезонною температурою. Загалом, успіх на 60 відсотків залежить від погоди, а решта – від майстерності пасічника.
Але й це ще все. Попрацювавши у фермера-пасічника в Фінляндії, Павло зрозумів, що якість меду, приміром, того ж акацієвого, багато залежить від конструкції вулика. Досвід показав, що утримання бджіл у багатокорпусних вуликах сприяє більш швидкому посиленню сім’ї до медозбору й більш продуктивній їхній роботі, ніж у вуликах інших типів. Він також зручний у роботі, коли доводиться переносити чи перевозити пасіку на значні відстані. Тож власноруч виготовив такі вулики, частину з них перевіз до знайомих у Ганжалівку, поближче до акацієвого лісу і соняшникового поля.
Молода дружина Даша, яка виросла у великому місті і ніколи не бачила бджіл, тепер є його першою помічницею. Разом вони працюють над створенням сімейної бджолиної ферми. Реалізовувати мед, інші продукти бджільництва – віск, пергу, прополіс, маткове молочко. Вони вірять, що це стане вигідною справою. Працюючи на власній пасіці, беручи участь у виставках-ярмарках меду, можна отримувати високі доходи. І не потрібно буде їздити на заробітки до зарубіжних бджолярів, які мало чому навчать і мізер заплатять, а працювати змушують щоденно по 15 годин.
