Згідно з нормами абзацу дванадцятого п.п. 3 п. 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» із змінами та доповненнями, житлові субсидії призначаються, якщо у складі домогосподарства або у складі сім’ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і які в цьому періоді, зокрема, сплатили (за них сплачено) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску).
Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» із змінами та доповненнями доступне житло – це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.
Пунктом 3 Порядку надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2018 року № 819 «Деякі питання забезпечення громадян доступним житлом» із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 819) передбачено, що забезпечення доступним житлом здійснюється шляхом надання державної підтримки, яка полягає у сплаті державою:
Головне управління ДПС у Черкаській області нагадує, що правовідносини, що пов’язані з ліцензуванням, зокрема обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановлені Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Так, відповідно до ст. 15 Закону № 481 ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на один рік.
З якого звітного періоду подається звіт про обсяги імпорту неферментованої (непереробленої) тютюнової сировини, обсяги придбаної тютюнової сировини в осіб, які виробляють тютюнову сировину на митній території України, обсяги виробництва, реалізації виробникам тютюнових виробів та експорту ферментованої (переробленої) тютюнової сировини?
Згідно з п.п. 213.3.13 п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) тютюново-ферментаційні заводи у строк, передбачений ПКУ для подання податкової декларації за місячний податковий період, подають до контролюючих органів за основним місцем обліку звіт про обсяги імпорту неферментованої (непереробленої) тютюнової сировини, обсяги придбаної тютюнової сировини в осіб, які виробляють тютюнову сировину на митній території України, обсяги виробництва, реалізації виробникам тютюнових виробів та експорту ферментованої (переробленої) тютюнової сировини (далі – Звіт) за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такий Звіт прирівнюється до податкової декларації для цілей застосування норм ПКУ щодо проведення перевірок та притягнення до відповідальності за вчинення податкових правопорушень.
Відповідно до п.п. 69.1 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники ПДВ, тимчасово, до припинення або скасування воєнного стану, не мають права на подання уточнюючих розрахунків до податкових декларацій, передбаченого п. 50.1 ст. 50 ПКУ, за звітні (податкові) періоди до лютого 2022 року із показниками на зменшення податкових зобов’язань та/або декларування суми бюджетного відшкодування ПДВ. При цьому, згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У разі якщо за результатами звітного (податкового) періоду податковий кредит платника перевищує його податкові зобов’язання, у платника формується від’ємне значення ПДВ звітного (податкового) періоду, яке відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ може бути, зокрема, зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
У разі зміни найменування (прізвища, ім’я, по батькові) або податкового номера суб’єкта господарювання (без держреєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності ФОП), найменування або адреси господарської одиниці, де використовується програмний реєстратор розрахункових операцій (далі-ПРРО) здійснюється перереєстрація ПРРО.
Це визначено п.8 розд. II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстрів розрахункових операцій, затвердженого наказом Мінфіну від 23.06.2020 р. №317 (далі- Порядок №317).
Відповідно до п.п.14.1.49 п.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Кодекс), з урахуванням змін, що набули чинності з 01.01.2021, частина господарських операцій українського платника податків з нерезидентами для цілей оподаткування можуть прирівнюватися до дивідендів, хоч і мають іншу правову форму, а саме – розширено визначення «дивіденди», якими в тому числі, передбачено, що для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються доходи, які виплачуються на користь нерезидентів в рамках контрольованих операцій, у разі порушення принципу «витягнутої руки», зокрема:
В якому рядку податкової декларації з ПДВ відображається коригування обсягів операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ (ст. 196 Податкового кодексу України (далі – ПКУ)), операцій з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пп. 186.2, 186.3 ст. 186 ПКУ за межами митної території України та операцій, які звільнені від оподаткування (ст. 197 ПКУ, підрозд. 2 розд. XX ПКУ, міжнародні договори (угоди)), яке відбувається у зв’язку із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунком у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або поверненням постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг?
Відповідно до п.п. 6 п. 3 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами та доповненнями, у рядку 5 податкової декларації з ПДВ (далі – Декларація) вказуються обсяги операцій з:
