Боярка

Рік заснування: 1644

Населення: 545 осіб

Поштовий індекс: 19311

Староста: Братко Людмила Андріївна

Село Боярка Звенигородського району Черкаської області розташоване в долині річки Гнилий Тікич за 20 км на північний захід від районного центру і залізнично- товарної станції Лисянки, на кордоні з Богуславським районом. До складу села входять чотири населених пункти: Боярка, Порадівка, Харченків, Брідок.

Село Боярка вперше згадувалося в наказі польського гетьмана Конецпольського князеві Вишневецькому від січня 1644 року, щоб той рухався з військом від Корсуня на Боярку. Згідно з народними переказами Боярка існувала в часи розквіту Київської Русі: на лівому березі Гнилого Тікича підносилося городище Китайгорода. По річці Гнилий Тікич та її притоці річці Боярка сюди припливали бояри на торг, лишивши по собі назву річці і селу.

В 1240 році під час монголо-татарської навали поселення Китайгорода спалили орди Батий-хана. Боярин переселився на лівий берег Тікича, звідусіль захищений лісами і болотами, заснувавши село Боярка

З 1654 року Боярка – сотенне містечко білоцерківського полку. Містечко було укріплене: мало вежу з трьома баштами. В’їзд у Боярку здійснювався через троє воріт, двоє з яких знаходились у баштах. У центрі містечко було укріплене додатково частоколом. Для оборони тут тримали мідну пищаль та 4 залізних, які стріляли ядрами, а також 6 пищалей малого калібру. Того ж року мешканці містечка присягли на вірність російському царю.

На території поселення знаходилася соборна церква Св.Георгія та церква Св.Миколая. Населення містечка налічувало шляхтичів – 21осіб, козаків – 89 осіб, міщан – 245 осіб.

На початку 1660-х років у Боярці була повалена влада Речі Посполитої , проте у 1665 році містечком заволоділо польське військо на чолі з С.Чарнецьким, який наказав вирізати все населення. З 1722 року Боярка належала Яну Яблоновському.

У 1900 році волосне містечко Боярка налічувало 245 дворів, а в них – 2996 мешканців, з яких чоловіків було 1519 осіб, а жінок – 1477. Із 1138 десятин сільської землі церкві належало 58 десятин, селянам -1080. У містечку діяли православна церква, дві єврейські синагоги, однокласна народна міністерська школа, школа грамоти, 3 млини. Останні працювали з використанням кінської сили. Також діяли 2 водяних і 4 вітряних млини, 4 кузні , аптека. У містечку по четвергах проводились ярмарки. Станом на 1 січня 1900 року у сільському банку нараховувалося 45 крб.8 коп. готівкою і в позиці – 1566 крб.

На початку 1920-х років у Боярці встановилась влада більшовиків, розпочався процес колективізації. Перше колективне господарство (спільна обробка землі – СОЗ) було засноване 29 жовтня 1929 року, головою якого обрали С.Д.Пожаренка, одного з організаторів СОЗу. Представники 21 селянського господарства зазнали розкуркулення, а вже до листопада 1930 року майже всі селяни Боярки вступили до колгоспу, який охоплював 360 селянських господарств. Усуспільнилися не тільки земля, а й усі засоби сільськогосподарського виробництва, коні, вози тощо.

Під час голодомору 1932-1933 років померло 650 осіб, 47 мешканців села зазнали політичних репресій. В 2007 році було встановлено пам’ятник жертвам голодомору .

У липні 1941 року Боярку окупували німецько-фашистські загарбники, а в 1944 році село звільнили після завершення Корсунь-Шевченківської операції. За роки війни загинуло 162 жителі Боярки та ще 84 воїни Радянської армії похоронені  в Братській Могилі, з них відомих 27. В селі встановлено Обеліск Слави на якому викарбувані імена всіх загиблих односельчан.

У січні 1975 року у селі відкрито новозбудований будинок культури.

Славна історія села Боярки, але не менш славні люди писали цю історію. Боярська земля виростила видатних земляків, серед яких:

  • два Герої Радянського Союзу: Яровий Пилип Степанович та Химич Василь Сидорович;
  • Поваженко Іван Омелянович – професор, доктор ветеринарних наук, перший в Україні Заслужений діяч науки УРСР, нагороджений Орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції;
  • Кіношенко Юліан Тодосьович- професор, доктор медичних наук;
  • Корунець Ілля Вакулович – професор, доктор лінгвістичних наук;
  • Кириченко Антон Минович- кандидат наук, доцент Київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка;
  • Боковий Віктор Іванович- кандидат наук, доцент Білоцерківського сільськогосподарського університету;
  • Слюзінська Віра Купріянівна – перша вчителька села Боярка, нагороджена Орденом Леніна;
  • Стеблій Олег Іванович – начальник цивільної оборони АРК;
  • Супрун Микола Олексійович- радник Прем’єр-міністра.

Випадкове зображення

Випадкове зображення